- Гм ! - сказав він , начебто  не усвідомлюючи . - Вже один той факт , що ви почуваєте  себе недобре  треба -, щоб ви звернулися ні до аптеки , а до лікаря .
- Але я вже був у лікарів.  Не додзвонився .
- Гм...Ви нас, фармацевтів , не вважаєте за людей і турбуєте навіть  о четвертій  годині ночі а кожна собака, кожна кішка має спокій... Ви нічого не бажаєте розуміти , і ,по-вашому , ми не люди і в нас нерви повинні бути , як мотузки .
 Стрижин вислухав фармацевта , позіхнув  і пішов додому .
" Отже , належить вмерти !" - думав він . !
 А в роті у нього горіло і смерділо гасом, у шлунку різало , у вухах  роздавалося : бум ,бум ,бум !
Кожної хвилини йому здавалося ,що кінець його вже близький , що серце його вже не б"ється ...
 Коли прийшов додому , він поспіхом написав : " Прошу у моій  смерті нікого не звинувачувати ",потім  помолився до  бога , ліг і вкрився  з головою .
 ,До ранку він не спав і чекав на смерть , і весь час йому вважалося ,як його могила вкривається  молодою зеленню і як над нею цвірінькають пташки ...
