Студія Сью і Джонсі була на останньому поверсі приземистої трьохповерхівки. "Джонсі" було скороченням від Джоанни. Одна була з Мейну, інша з Каліфорнії. Вони зустрілися за шведським столом в "Дельмонікос" на Восьмій Стріт та виявили, що їхні смаки в мистецтві, салату з цикорію та широких рукавах настільки подібні, що в результаті з'явилася спільна студія.

Це сталося в травні. У листопаді зимний невидимий мандрівник, якого доктори звуть Пневмонія, вештався довкола поселення, доторкаючись декого там і тут своїми льодяними пальцями. Східним узбережжям цей нищівник йшов хизуючись, хапаючи жертв десятками, а його стопи крокували повільно через лабіринти тісних та порослих мохом хатинок.

Містера Пневмонію зовсім не можна було назвати старим джентльменом з добрими манерами. Доля маленької жіночки, чиї жили були змучені каліфорнійськими експресами, була непристойно легкою здобиччю для цієї старої паскуди з червоними п'ястуками та важким віддихом. Але він покарав і Джонсі, і вона лежала, ледь ворушачись, на своєму пофарбованому залізному ліжку, дивлячись крізь вікно з малесенькими скандинавськими скельцями на голу стіну цегляного будинку навпроти.
