Давайте пограємо у гру. Я маю правило щодо трійок чисел, і вам треба його розгадати. Процес розгадування наступний: ви пропонуєте три числа, а я у відповідь кажу, чи підходять вони під правило (наприклад: "2/4/6" -- "підходить"), і так доти, доки ви не впевнені, що можете назвати правило. Я якось зіграв у цю гру зі знайомим, і от набір його трійок:

| Здогадка | Результат |
|---|---|
|2 - 4 - 6 (початкова)| Правильно |
|6 - 4 - 2| Неправильно |
|8 - 10 - 12| Правильно |
|4 - 6 - 8| Правильно |

На цьому етапі він назвав правило. А ви? Готові назвати правило? Добре подумали? Чи радше б перевірили ще кілька трійок? Зупиніться на хвильку і подумайте, перш ніж читати далі.

Ця гра заснована на уже класичному психологічному експерименті Пітера Уайсона, який він описав у статті "On the failure to eliminate hypotheses in a conceptual task" ("Про неспроможність виключення гіпотез у концептуальних задачах").  У його експериментах (і пізніших реплікаціях) лише близько 20% учасників здогадувались істинне правило.

Більшість учасників намагалися згенерувати позитивні (а не негативні) трійки -- іншими словами, вони брали своє правило, генерували ним трійки, і перевіряли, чи позначать ці трійки словом "Так".

І от один учасник з гіпотезою n, n+2, n+4 протестує скількись трійок типу "8-10-12" чи "6-8-10", після чого впевнено оголосить своє правило. Другий учасник, що почав із гіпотези n, 2n, 3n протестує "3-6-9" і "4-8-12", після чого так само впевнено оголосить свій варіант.

А правило у них однакове: "три зростаючі числа", a<b<c.

Але для того, щоб це зрозуміти, треба згенерувати трійки, які не мали б підійти під ваше правило (2-4-7 чи 7-8-9) і перевірити, чи дали б вони відповідь "Ні", чого учасники таких експериментів зазвичай не роблять. У деяких випадках початкові здогадки (які потім "підтверджуються" і оголошуються) бувають набагато складнішими, ніж оригінальні правила.

Цю мисленнєву особливість часто звалюють у купу разом з так званим "Підтверджувальним Упередженням" (намагання уберегти свої переконання від змін). І хоч на перший погляд вони здаються схожими (і глибоко пов'язаними), їх є сенс розділяти. Описану тут похибку можна розглядати скоріше як один із механізмів реалізації "Підтверджувального упередження".

Уявіть людину, яка почула щось типу "зміна клімату -- дурниці". Вона вирішує пошукати матеріали на цю тему і пише у гуглі: "чому зміна клімату дурниця". Природньо, що видача пошукача буде максимально одностороння, після чого людина отримає кілька підтверджень і прийме гіпотезу. Якщо ви хочете дійсно перевірити гіпотезу "зміна клімату -- дурниця", то шукати треба і "чому зміна клімату правда" -- і тільки якщо нічого не знайдете, то можна гіпотезу приймати.

Але ж інстинктивно ми живемо лише у пів світі (саме у тій "стверджувальній", "позитивній" половині).

Можемо днями читати людині лекції про позитивну хибу і вона все одно провтикає її безпосередньо у моменті. Це не типова "логічна помилка" (і вже точно вона не пов'язана з емоціями). Гра "2-4-6" є досить "холодною", логічною, тут "гаряча голова" ролі не грає -- але при цьому помилка передслівна, на рівні образів та інстинктивних реакцій. Словесною порадою в стилі "завжди намагайтесь шукати як підтверджуючі, так і спростовуючі приклади" тут не доможеш (краще, до речі, шукати саме спростовуючі -- але про це іншого разу). Треба міняти мислення трохи фундаментальніше, десь аж на рівні інтуїтивних порухів.

Переважна більшість навичок раціоналізму і критичного мислення лежить саме на таких передслівних, досвідомих рівнях. Розказати людині про типові логічні помилки -- це навіть не пів справи. Треба, що людина могла ці помилки у своєму мисленні помічати (а це, повірте, дуже складно). Мало прочитати про позитивну хибу: треба постійно намагатись помічати її за собою.

P.S. Тут є прямий зв'язок із Попперівською ідеєю про те, що сила гіпотези лежить якраз у тому, чого вона пояснити не може -- а не у тому, що вона пояснити може. Це саме та ідея, яка ознаменувала перехід від позитивізму 19-го століття до неопозитивізму 20-го -- але, як я вже казав, про це іншим разом.

P.P.S. Для перевірки засвоєння матеріалу ось вам ще один невеличкий пазл того ж Уайсона:

> Маєте чотири двосторонні картки. На одному боці числа, на іншому -- колір. Ви бачите 3, 8, червоний та коричневий. Вас просять перевірити гіпотезу: якщо з одного боку парне число, то з іншого -- червоний колір. Які картки для цього треба перевернути?
