Рюхін, з тягарем із рушників, був зустрінутим Арчібальдом Арчібальдовичем дуже привітно та у той самий час позбавлений від проклятого ганчір'я. Не будучи Рюхін так виснажений у клініці та на вантажівці, він, напевно, отримав би задоволення, розповідаючи, як все було в лікарні, та прикрашаючи цю розповідь вигаданими подробицями. Але зараз йому було не до цього, а окрім того, як немало був спостережливим Рюхін, - тепер, після спроби в вантажівці, він вперше гостро вгледівся в обличчя пірата й зрозумів, що той хоч і ставить питання про Бездомного й навіть вигукує "Ай-яй-яй!", але, взагалі-то, зовсім байдужий до долі Бездомного та зовсім не жаліє його. "І молодець! І правильно!" - з цинічною, самознищуючою злістю вигадав Рюхін і, обірвавши розповідь про шизофренію, попросив:
- Арчібаль Арчібальдович, горілки б мені...
Пірат зробив співчуваючу гримасу, шепнув:
