Прокуратор здригнувся, залишив ремінь сандалі, який ніяк не застібався.
- Але ви напевно знаєте, що він убитий?
На це прокуратор отримав суху відповідь:
- Я, прокуратор, п'ятнадцять років на роботі в Іудеєі.
Я почав службу при Валерії Грате.
Мені не обов'язково бачити мертве тiло для того щоб сказати, що людина убита, і ось я вам доводжу до вiдома, що той, кого іменували Іуда з міста Кириафа, кілька годин тому був зарізаний.
- Пробачте мене, Афранiй, - відповів Пілат, - я ще не прокинувся як слід, тому і сказав так. Я  погано сплю  - прокуратор посміхнувся, - і увесь час бачу уві сні місячний промінь. Так смішно, лишень уявiть. Нібито я гуляю по цьому променi.
 Отже, я хотів би дiзнатись ваші припущення щодо цієї справи. Де ви збираєтеся його шукати? Сідайте, начальник таємної служби.
Афранiй вклонився, підсунув крісло ближче до ліжка і сів, брязнувши мечем.
