Вона випросталася і поглянула на мене. Вперше за час нашого знайомства я побачив як її лице, лице кольору білих клавіш нового роялю, порожевіло. І мовчки підійшов до неї. Вона випустила зібрані квіти і воно розсипалися по траві.

— Я знала, що ти прийдеш, Джиме, — сказала вона впевненно, — батько не дозволяв мені писати, але я знала, що ти прийдеш.

Що було потім ви можете здогадатися самі — мій фургон був саме через річку.

Я часто думаю нащо людині стільки освіти, якщо вона не годна використати це для себе. Якщо всі переваги дістаються іншим, то що ж дістається тобі?
