Про український кінематограф, до часів Майдану 13-14 років, можна було говорити або щось хороше, або нічого. Фільмів майже не знімали, ті що знімали, або були не дуже, або були "поетичним" кіно - абсолютно незрозуміле бог зна шо, яке вже давно мало померти. Що до речі таке кіно благополучно і зробило, в 2008 році з фільмом "Богдан-Зіновій хмельницький". (ск) Тотальна непідтримка з боку держави, байдужість самого населення до власного кіно, й орієнтованість того ринку що лишився, був в сторону москалів. А потім стався Майдан, третій за ліком, який мав значний вплив на новітню історію України, і для фільмів у тому числі. Держ. Кіно почало збільшувати обсяг коштів на створення фільмів, частина зних почала орієнтуватись на українців, і про українців. Чи стало від цього краще? Ну це звичайно як на це поглянути. Його стало більше, якщо порівняти з кількістю фільмів нульових, і десятих  різниця буде очевидною. Це добре звичайно, ат чи стало воно краще?. І так і ні, якщо в тих ще нульових з хорошого можна згадати,  хіба більш менш непогану "Штольню", то в десятих були хороші "Кіборги""Дике поле" можливо "Червоний""Наші котики"(я розумію що останнє довбонуте, але довбонутим його і задумували), та "Захар Беркут" це ті які я особисто бачив, й вважаю хорошими фільмами. Вже погодьтесь краща ситуація. (ск) Та і гівняних фільмів з'явилось немало, хоча кого я дурю, цих фільмів як гівна. Різні "Дзідзьо Контрабас""Свінгери"та будь-яке лайно що знімав квартал (а всі їх фільми повне гімно і образа кінематографу), назнімались в великій кількості. Проте хороші фільми не бувають без поганих, й фільморобам треба практика і час щоб зняти щось хороше. Тому поки на ситуацію з кіно в Україні, можна дивитись позитивно, врешті решт живого хоч можна лаяти, якщо по ділу...
