- Дашенько!
- А? Що? - швидко заговорив жіночий голос. - Це ви, Петре Петровичу? Вже повернулися? Ну, що? Як назвали дівчинку? Хто був кумою?
- Кумою була Наталія Андріївна Великосвєтська, а кумом - Павло Іванович Бєссоніцин... Я...я, Дашенько, здається, вмираю. А новонароджену назвали Олімпіадою на честь їхньої благочинниці... Я...я, Дашенько, випив гасу...
- Ще чого! Невже там подавали гас?
- Зізнаюся, я хотів, не питаючи вас, горілки випити, і...і бог покарав: з необережності я у пітьмі гасу випив... Що мені робити?

Дашенька, почувши, що без її дозволу відкривали шафу, пожвавилась... Вона швидко запалила свічку, зістрибнула з ліжка та і в одній сорочці, веснянкувата, кістлява, у папільйотках, пошльопала босими ногами до шафи.

- Хто ж це вам дозволив? - запитала воно суворо, оглядаючи наповнення шафи. - Невже горілка для вас поставлена?
- Я...я, Дашенько, пив не горілку, а гас... - пробурмотів Стрижин, витираючи холодний піт.
