— Заблукав, добрий чоловіче. Йшов до Митрівського млина й заблукав.
— Овва! Хіба тут дорога на Митрівський млин? Голова ти бараняча! На Митрівський млин потрібно брати сильно лівіше, прямо з міста казенною дорогою. А ти, ото, зі три зайвих версти зробив. Значить, за комір заклав у місті?
— Був гріх, отче, був...Істинно, був, не стану, ніде правди діти. І як де мені тепер ідти?
— А йди все прямо і прямо цією алеєю, поки не зайдеш в тупик, а там бери лівіше й іди, поки все кладовище не пройдеш, до самої хвіртки. Там хвіртка буде... Відкрий і йди з богом. Дивись у рів не впади. А там за цвинтарем іди все полем, полем, полем, доки не вийдеш на казенний шлях.
— Дай боже здоров'я, отче. Спаси, царице небесна, і помилуй. А то проводив би, добрий чоловіче! Будь милостивий, проведи до хвіртки!
