Господиня ножем перетворює птаство на птицю,
вибирає на ринку солоні сріблясті рибини,
робить все як належно, усе як годиться —
відбивається в кульці дорога до Вифлиєму.
Радуйся, Боже, Різдво! Ми прийшли, як належить
точно за графіком, правда уже застарілим,
Точно за картами, попри застуду і нежить,
за джіпіесом, з котрим ми нарешті прозріли.
Радуйся, Боже, Різдво, ми приходим з дарами
в нашу оселю чи в твою маленьку печеру.
Ясна електрозоря розквітає над нами,
пахне сосною і фруктами щойно з Танжеру.
Ось Тобі знаки любові і поклоніння:
сушня, солома, кілька горіхів в позлітці,
Мак для мерців, зерно для життя і спасіння,
Місце порожнє для випадкових мандрівців.
Радуйся земле, стільки причин, щоб радіти,
хоч би на день відложити печалі й тривоги.
Радуйся, Боже, Різдво, ми приходим як діти
Не як царі до Царя, а одне до одного.
