Король недалеко не вистачає сили  це найгірше!

- Гей, на Січі ти б зараз спав, а тут бив у темряві, як убога.

- Вони повинні блукати тут і сиромахами, бо коні хропуть.

Голоси поступово згасали - і нарешті зникли. Містер Лонгінус підвівся і продовжував ходити.

Дощ, такий тонкий, як туман, почав ітимочити. Стало ще темніше.

На лівій стороні містера Лонгіна трохи блиснуло дві зупинки, потім друга, потім третя, десята. Тепер він був впевнений, що перебуває на лінії рухомого складу.

Вогні були рідкісні та негучні - мабуть, всі спали там і тільки тут і там, можливо, люди пили чи готували їжу на завтра.

"Слава Богу, що я йду після штурму та екскурсії", - сказав собі пан Лонгінус. - Стомлені повинні бути смертельними.

Він навряд чи подумав про це, коли знову почув ударину коня вдалині - їхав другий охоронець.
