"Вона призначена для високих матерій", - сказав Ґудло. "Я сам тоді знайду її. Але, розкажіть, як ви знайшли місце, де хтось так недбало закопав стільки добра".

Я розповів йому все до дрібниць. Я показав йому чорновик з точно накресленими відстанями.

Поглянувши на це, він відкинувся на стільці із вибухом іронічного, злобного, надмірного сміху.

- Ну і ти дурень, Джіме, - сказав він, коли уже зміг говорити.

"Ваш хід", - промовив я, терпляче перебираючи свою кісточку доміно.

- Двадцять, - сказав Ґудло, намалювавши крейдою два хрестики на столі.

"Чому це я дурень?" Я запитав. "Багато де знаходили закопані скарби".
