А інша людина вірила, що з агресором можна зійтись десь посередині. Дорвавшись до влади, ця людина віддала накази припинити вогонь і здати позиції. Почала прямі перемовини із загарбником, нехтуючи думкою Британії та інших колишніх союзників. І все це попри відверту зневагу від окупантів.
Уважний читач здогадався, що мова йде про Відкуна Квіслінга, очільника Норвегії під час Другої світової, чиє ім'я використовують нині як синонім для зрадника. Квіслінг, виконуючи нові й нові забаганки агресора, схоже, щиро не розумів, що саме не подобається норвезьким громадянам, адже він все робить на благо Норвегії.
Після війни його було засуджено та розстріляно власними громадянами, але він так і помер наївним дурником, віруючи, що років через 10 всі схаменуться і вважатимуть його другим Святим Олафом
