Єгор  Іванович швидко озирнувся і сплеснув руками.

- А де ж це саме ... чім грітись, га? - запитав він, злякано дивлячись то на губернатора, то на архієрея. - Ваша величність! Владико святий! Чай, і мадами замерзли! Треба чого небуть! Так неможливо!

Все замахали руками, стали говорити, що вони приїхали на каток не для того, щоб грітися, але голова, нікого не слухаючи, відчинив двері і закивав комусь зігнутим в гачок пальцем. До нього підбігли артільник і пожежний.

— ось що,біжіть до Саватіну, - пробурмотів він, - і скажіть, щоб якомога скоріше надіслав сюди того ... Як його? Чого б такого? Стало бути, скажи, щоб десять склянок  прислав ... десять склянок глінтвейнцу ... самого гарячого, або пуншу, чи що ...

У павільйоні засміялися.

- Знайшов, чим пригощати!

- Нічого, вип'ємо ... - бурмотів голова. - Стало бути, десять склянок ... Ну, ще бенедиктинцю, чи що ... червоненького вели зігріти пляшки дві ... Ну, а мадамам чого? Ну, скажеш там, щоб пряників, горішків ... цукерок якихось там, чи що ... Ну, йди! Жваво!
