Красуня секретарка зойкнула та, ламаючи руки, вскрикнула:

- Ви бачите? Бачите? Нема його! Немає! Поверніть його, поверніть!

Тут у двері кабінету хтось сунувся, охнув та вилетів. Бухгалтер відчув, що його ноги затремтіли та сів на краєчок стільця, але не забув підняти наплічник/рюкзак. Ганна Річардівна плигала навколо бухгалтера, тримаючи його піджак та скрикувала:

- Я завжди, завжди зупиняла його, коли він чортихався! От і дочортихався, - тут красуня підбігла до письмового столу і музикальним ніжним голосом, трохи гнусавим після сліз, наголосила:

- Проша! де ви?

- Хто вам тут "Проша"? - усвідомився надмінно костюм, ще глибше завалюючись у кріслі.

-Не пізнає! Мене не впізнає! Ви розумієте? - заплакала секретарка

- Прошу не ридати в кабінеті! - вже зі злом сказав запальний костюм у полоску та рукавом підтянув досебе свіжу пачку папірів, з явною націленістю поставити їх на резолюцію.
