Ми зустрілись на фестивалі психоделічної музики. Один з друзів мого приятеля. Він був веселий і, здається, п'яний від самого початку. Балакав щось геть не зрозуміле про рамки для бджіл, і як він їх майстрував. Мене ще тоді вразила сила його захоплення, але суті я не збагнула. І по всьому було видно, що він добра людина, і готовий прийти на допомогу. Впевнений і рішучий. І на прощання він мені казав: "Все буде добре. Роздучайся." І це його "все буде добре", доброта і щирість дорожчі для мене за всі мої забобони.
Але це було перше знайомство. Знадобився рік, щоб зрозуміти, що він людина мудрі і з глибоким внутрішнім світом. У ньому є шалена енергія, яку він навчився приборкувати лише в останні роки. Нажаль, я не познайомилась з ним раніше. Бо зараз, здається, його важче зрозуміти, пізнати.
Він завжди приносить мені квіти в лікарню. Він розуміє мене як ніхто інший. Вгадує мої дивні думки. А я не можу і не вмію. Він єдиний, кого дійсно цікаво зрозуміти. У ньому завжди ховається щось дивовижне, таке, що вивертає світ навиворіт.
