–- Як ви смієте говорити мені це? –- спитав тихо Абогін, і його лице знову застрибало і на цей раз вже ясно від гніву.
- Ні, як ви, знаючи, що в мене горе, сміли привезти мене сюди вислуховувати пошлості? - крикнув доктор і знов грюкнув кулаком по столі. - Хто вам надав право так знущатися над чужим горем?
- Ви з глузду з'їхали! - крикнув Абогін. - Не великодушно! Я сам глибоко нещасний та... та...
- Нещасний, - презирливо посміхнувся доктор. - Не чіпайте цього слова, воно вас не стосується. Вар'яти, які не знаходять грошей під вексель, теж називають себе нещасними. Каплун, якого тисне зайвий жир, також нещасний. Ниці люди!
- Милостивий государю, ви забуваєтесь! - звизкнув Абогін. - За такі слова... б'ють! Тямите?
Абогін поспішно поліз в бокову кишеню, висмикнув звідти гаманця і, діставши два папірці, жбурнув їх на стіл.
