Виявилось, що Варенуха, як і Рімскій, не бачив мага. Вчора Стьопа ("мов навіжений", за словами Рімского) прибіг до фіндиректора з написаною вже чернеткою угоди, негайно звелів його переписати і видати гроші. І маг цей змився, і ніхто його не бачив, окрім самого Стьопи.

Рімскій дістав годинник, побачив, що на ньому вже п'ять по другій, і зовсім знавіснів. Авжеж! Ліходєєв дзвонив приблизно об одинадцятій, сказав, що прийде десь за пів години, і не лише не прийшов, а й з квартири зник!

- У мене ж справи! - вже гарчав Рімскій, тицяючи пальцем в купу непідписаних паперів.

- А чи не втрапив він, як Бєрліоз, під трамвай? - казав Варенуха, приклавши до вуха слухавку, в якій чутно було густі, тривалі й абсолютно безнадійні сигнали.

- А добре було б... - ледь чутно крізь зуби сказав Рімскій.
