гаразд, фактами не доходить, давайте спробуємо аналогії.
уявіть.
був пацанчик. років 15. ніколи толком не вчився і себе не розвивав, лише в качалку ходив і навчився віртуозно з кастетом працювати. ну, як віртуозно, сусідських дітей позалякував, свою сім'ю тероризував, але коли спробував наїхати на значно меншого за себе північного сусіда - отримав по зубах.
одного разу він зустрів матьорого бандита. професіонала своєї справи, хоч і схибленого. і вони домовились разом пограбувати людину, підписали пакт - і це зробили.
але так склалось що в цієї людини був договір з охоронною фірмою.
коли до пацанчика прийшли - він сказав: "я, а шо я - це все він, я взагалі намагався допомогти цій людині".
насправді окрім цієї людини вони там ще трохи разом побузили, вчили один одного битись, зброєю обмінювались, ресурси, всє дєла, ну але чорт з ним. найсмішніше що вони настільки не соромились - що все це вказано в підписаному пакті.
але дружбі прийшов кінець, бо апетит приходить під час їжі і пацанчику здалось що йому має належати більша частка.
він уже планував скинути цеглину на голову своєму недавньому корєшу - але той не дарма був професіоналом - чекав цього.
коли наш пацанчик сидів в засідці на даху - бандит до нього підкрався і скинув вниз.
пацанчик поламав ноги, але відмовитись від затії вже не міг. тому він пригрозив сім'ї, що якщо вони його не підтримають - то всі підуть під ніж. і погрозами і залякуванням змусив їх долучитись до боротьби з бандитом.
врешті охоронна фірма, не без допомоги інших жителів міста, бандита і його шайку скрутила, пацанчик гордо попозував поруч.
оскільки він був тіп неприємний то щоб його не злити його навіть посадили поруч на пресконференції.
але після цього стало лише гірше - пацанчик вирішив що він єдиний головний переможець, а всі решту - то так, шото там дєлалі. він переконав в цьому сім'ю, потім найближче оточення, потім почав залякувати сусідів. розвісив всюди свої портрети. коли йому закидали що він мудак - він показував на милиці (які йому вже не були потрібні, ну але ж статус) і розповідав про той жахливий день, коли він мирно собі курив на лавочці, як раптом цей бандюк підступно. о 5ій ранку, на нього напав і покалічив.
він настільки довго це повторював - що зрештою всі повірили. а хто не повірив - той боявся і робив вигляд що так і було.
звісно, охоронна фірма і адекватні люди розуміли що відбувається. спершу вони думали що він божевільний, але після декількох кіпішів на вулиці за його участі і покупки ним гранатомета - сприйняли погрози всерйоз, хоча не перестали вважати психом.
просто псих з гранатометом і без нього - це дві великі різниці.
у них теж був гранатомет, але оскільки відбудовувати місто довго - з ним розібрались інакше. спершу він втратив роботу, потім закінчились гроші, союзників у нього ставало все менше і зрештою він спився - і всі видихнули з полегшенням.
з його колишнім оточенням навіть почали спілкуватись і пробували їх повернути до нормальної взаємодії.
але вони не врахували однієї штуки - надто довго його сім'я жила в таких умовах. надто довго дивилась на героя і вірила в пабєду. і тому його синок-коротунчик взявся продовжити справу героїчного батька.
спершу він нагадав сім'ї що вони сім'я - а то розслабились всі, демократія, рішення приймати разом. ще чого.
потім вони почали наламуватись до сусідів. як в старі добрі часи. одних залякали, других знищили, у третіх - вигнали з дому адекватних, а з алкашем Рамзаном об'єднали зусилля.
охоронна фірма на те все спокійно дивилась. по-перше, договору про охорону немає, а, по-друге, ну це ж його будинок.
і, можливо в нього все і вдалося б поступово, але один із сусідів дав йому здачі. дав боляче. на очах у всього міста. новий пацанчик звісно всім оголосив що сусід бився сам з собою, але ж всі все розуміють. в цього сусіда, до речі, теж колись був один із гранатометів, але його переконали здати його- і здавалось що він - легка здобич. але ні.
і був би хеппі енд , якби не одне але. в цього сусіда, поруч з роботягами і талановитими дітьми жили родичі, які довго знаходились під владою пацанчика. вони никали під подушкою його портрети і в визначені дні ходили і нажирались на дєнь пабєди. і стверджували що "можем павтаріть". звісно, їм було комфортно це робити за спинами адекватної частини сім'ї.
Ви знаходитесь тут...
Без моралі.
