Мене лякає байдужість цих жінок. Це відбувається майже кожного дня, знову і знову. По суті, я до нього вже майже звик, але все одно, кожен раз мене всього пересмикує, коли я знову це чую. Адже, невже так важко для неї запитати: "Привіт, Артем. Як у тебе справи на роботі? Які плани на майбутнє? Ти виглядаєш втомленим. Підемо, сходимо в кіно." 
Або: "Я вчора дивилася нову серію Теорії Великого Вибуху, супер!". Або ще що-небудь. Можна зовсім інше, але те, про що люди говорять зазвичай. Але ні, ніколи. Сьогодні знову:
-- Доброго дня. У вас картка є? Кульок потрібен?
