Браво! Молодець.
Дуже дякую. Ви не забилися?
Ні. Тримайте.
Дякую. Ця парасолька з готелю.
Був радий допомогти.
Тату, що дарма я так розкричалася?
Пусте. Він теж зупинився в готелі.
Ти матимеш шанс йому подякувати.
Що з тобою?
Нічого. Там юнак, що впіймав нашу парасолю.
А. Схоже, він тут сам.
Я, мабуть, піду.
Не йдіть. Я щойно стояла біля струмка
і подумала: загадаю бажання, щоб ви тут з'явилися.
Ви зовсім не змінилися відтоді, як ми бачилися.
Я пам'ятаю вас таким самим. Ми були такі вдячні вам після землетрусу.
Я все хотіла знайти вас і подякувати.
Що? То були ви?
Мене звати Наомі Сатомі.
Джіро Хорікоші.
Усе гаразд?
Так.
Знаєш, Кіну знайшла твій дім за два дні до свого весілля.
Вона навіть заплакала з радощів.
Для неї ти був справжнім принцом.
Принцом?
Так. Казковим принцом на білому коні.
Парасоля протікає.
Ну і нехай.
Треба розповісти Кіну.
Уявляєш, у неї нещодавно народилися двійнята.
Такі чудові малюки.
Твоя картина промокла.
Справді? Нехай такою і лишається. На пам'ять.
Дивись, дощ майже перестав.
Так.
Це ж треба. А тут сухо.
Дивися. Ти бачиш?
Я вже й забув, що буває веселка.
Як все ж таки добре жити?
Ходімо. Тато, мабуть, хвилюється.
А от і він.
Татусю!
Ходімо, Джіро. Я вас познайомлю.
Доню, ти ж уся промокла.
Пусте. Тату, цей юнак мене врятував.
Це пан Хорікоші.
Хорікоші.
Сатомі. Знову вам моя дочка завдала клопоту?
Тут не зайнято?
Та ні.
Німецькі сигарети. Це остання. Дуже шкода.
Розумію. У мене був схожий випадок із сигаретами.
Ви бували в Німеччині? В Дессау, так?
Ви, мабуть Шерлок Холмс, так?
А ви — інженер?
І ви весь час читаєте журнали. Про німецькі літаки.
Всі японські інженери їздять в Дессау.
Ваша правда.
— У професора Юнкерса неприємності.  — Які саме?
Свариться з урядом. Довго не протягне.
З яким урядом? Гітлера?
Всі нацисти бездушні тварини.
А тут просто пречудово.
Комарів немає. Спеки немає. Зелень смачна.
Чудове місце, щоб забути про неприємності.
Пригощайтеся. Щоправда, це японські.
Дякую.
Чудова ніч.
Томас Манн, "Зачарована гора"?
Прекрасне місце, щоб забувати.
Напали на Китай і забули.
Насаджали маньчжурських маріонеток і забули.
Вийшли з Ліги Націй і забули.
Весь світ зробити своїм ворогом і забули.
Японія злетить у повітря.
До речі, як і Німеччина.
— Німеччина знову розв'яже війну?  — Так. Якщо її не зупинити.
Перепрошую, що примусив чекати.
Річ у тім, що Наоко захворіла.
Її лихоманить. Боюся вечерю доведеться скасувати.
Звісно. Я розумію. Перекажіть їй, щоб одужувала.
Скоро приїде лікар. Я мушу йти.
"Хто бачив коли-небудь вітер?"
"Ні я не бачив, ні ти."
"Та коли це листя тріпоче,він пролітає крізь."
Нехай же вітер розпростає ці крила…
і принесе їх тобі.
Це ти, Джіро?
Наоко!
Тримайся!
Чудово впіймав.
Браво!
Як ваша дочка, одужує?
Дякую. Їй значно краще.
Вітаю.
Це чарівна гора. Тут всі одужують.
Може й так.
Коли цей юнак приїхав він був дуже похмурий.
А тепер — радісний.
Закоханий.
Так.
Літня закоханість швидко минає.
Зійдеш з гори й забудеш про гору.
Тільки не я.
Кого ти маєш на увазі? Часом не мою дочку?
Так, це Наоко.
І ми просимо вашого благословення.
Але… Як же це…
Тату!
Я б хотіла долучитися до цієї розмови.
Яка краса.
Та спершу дещо важливе. Я хочу тебе попередити.
Про що?
Два роки тому моя мама померла від туберкульозу.
І у мене знайшли цю хворобу.
Але я кохаю тебе з того дня, як ти врятувала мого капелюха.
А я з того дня, як мені тебе приніс вітер.
Ти станеш моєю дружиною?
Так.І повір, я неодмінно вилікуюся. Ти почекаєш до того часу?
Звісно. Я готовий чекати на тебе сто років.
Вітаю.
Він чудовий хлопець. А ваша дочка просто красуня.
Це літо — хороше літо.
— Джіро, я тут!— Хонджьо!
— Коли повернувся?— Позавчора.
А тут така спека!
Ну от, поглянь.
Красень.
Чудово.
Модель експериментальна. Тож вигадую, що бажаю.
Звісно, доки не полетить хвалити зарано.
Ні, цей полетить. Здійнявся вітер.
Хонджьо ти японський Ахілес. Ти наздогнав та перегнав черепаху.
Мої літаки дитячі іграшки.
Хочеш підкину ідею?
Я у своєму проекті впровадити ще не встиг.
Для фюзеляжів краще використовувати болти з пласкими голівками
Це знизить опір повітря.
Клапани для пального краще забезпечити кришками на петлях це спростить обслуговування.
Можна обійтись навіть без гвинтів пружини буде достатньо.
Джіро, блискуча ідея. І проста, як Колумбове яйце.
Забирай.
Дякую, але зараз не можу.
Але креслення візьму.
Коли ти реалізуєш це у своїх проектах тоді і я скористаюсь.
Я тебе зрозумів.
Тож не гай часу. Я чекаю.
Джіро! Ти тут?
Це пан Курокава.
— Джіро! — Я!
За мною.
Бувай. Дякую.
Заходь у гості.
Сідай за кермо.
— Тебе розшукує військова поліція. — Хто?
Відділ боротьби з інакодумцями.
Шукають мене?
Я сказав їм, що ти у відрядженні.
Вдають, що поїхали. Нас не обдуриш.
Сьогодні залишаєшся тут. Роботу тобі принесуть.
Але за що? Навіщо я їм потрібен?
У мене вже кількох друзів туди забрали. І жоден гадки не мав "за що".
Заходьте.
Перепрошую.
Привіт. Ось ваші речі.
Більше нічого не треба?
— Ходіть та забирайтесь.— Джіро, тобі посилка!
Тестовий зразок фланця.
Яка краса!
Нам би такий рік тому.
Що скажеш, Джіро?
Цього разу плашка вийде серйозніша. Не якесь там каченя, а ціла качка.
І вона нестиме золоті яйця?
Пане Курокава, що скажете?
Що тут скажеш? Легка зараза. Дюралюміній шикарний матеріал.
А тепер всі до роботи.
— Хвоста наче немає.  — Обійшлося.
Джіро, тобі краще зникнути на кілька днів.
Потім я знайду спосіб тебе прикрити.
Сховайся у мене вдома.
Я не проти та спершу маю заїхати додому. Я чекаю листа.
Не можна, щоб його побачили.
В жодному разі.
Поліція прочитає все твоє листування.
Але це лист від моєї нареченої.
Це варварство. Таке не повинно відбуватися у сучасній країні.
То ти заручений?
— Наш Джіро теж людина. — Мої вітання.
Думає, що Японія сучасна країна!
Нічого смішного.
А нам і не смішно. Поліція вже риється у твоєму домі.
Нехай читають твої любовні листи скільки завгодно.
У твоїх руках створення нового літака для нашої армії.
Не хвилюйся, компанія тебе захистить. Доки ти будеш їй потрібен, звісно.
Тож працюй, не відволікайся.
Я невимовно сумую за тобою.Пан Касторп поїхав так раптово.
Чому вони його шукають?
Я молюся, щоб він спокійно повернувся на батьківщину.
Пане Джіро, вас до телефону.
Іду.
— Це тут.— Дякую.
— Алло?— Джіро, це я. Тобі надійшла телеграма.
Що?
Консьєрж з твого будинку занепокоївся та приніс її мені. Таке, надійшла два дні тому.
Зачитай її, будь ласка.
Можна?
Так.
"Наоко… кровотеча в легенях…"
"Приїдь, як щойно зможеш. Сатомі."
Алло, ти слухаєш?
Так. Дякую за дзвінок.
Стривай!
Все гаразд?
Як найшвидше дістатися Токіо?
Дістатися Токіо?
Так.
Мені треба туди якнайшвидше.
Секунду.
Якщо опівдні сядете на автобус устигнете на експрес о першій.
Я відішлю когось на станцію затримати автобус.
Джія!
Це ти!
Пробач, що так пізно.
Заразишся.
Ти така гарна.
Я кохаю тебе.
Джіро? Зайшов через сад?
Заходьте.
Тату дивись, Джіро приїхав до мене.
Але він має одразу ж повертатися.
— Наступного разу обіцяю зайти через парадний вхід.— Але через сад веселіше.
Добре, як скажеш.
Бережи себе, коханий.
Ти теж.
До побачення.
Я проведу.
Останній потяг? То поквапся.
Усе так серйозно? Як шкода, що я не можу бути поряд.
Ти повинен працювати. Це найкраще, що може зробити чоловік.
Іди.
Він поїхав.
Ти плачеш?
Тату, я хочу поїхати в санаторій, як мені радив лікар.
Але як ти будеш сама в такому сумному місці?
Я хочу одужати.
Я хочу жити разом з Джіро.
Гаразд. Устиг і добре.  Рада директорів чекає на тебе.
Що скажеш?
Зроблю все що зможу.
Далі клієнти: моряки з морфлоту.
Я докладу усіх зусиль.
— Ти їх навіть не слухав.— Справді.
І від цієї ідеї довелося відмовитись.
— Допізна засиділися.— Так, Джіро проводить семінар.
Ми спробуємо впровадити новітні технічні розробки.
— Погляньте.— Висувне шасі!
Для швидкості у 270 вузлів без цього не обійтись.
270 вузлів?П'ятсот кілометрів на годину!
Але моряки забажали лише 220.
Така швидкість застаріє вже завтра.
Навантаження 120 кілограмів на квадратний метр.
Щоб зменшити опір повітря треба впроваджувати новітні розробки з механізації крила.
Як передкрилки так і розрізні закрилки.
Так! Чом би й ні?
Коли починаємо?
Однак, машину це зробить важчою.
Без кулеметів було б іще прийнятно, а так…
Тому я й відклав ці ідеї до наступного проекту.
Прекрасно. Просто блискуче.
До чого він хилить?
Наші двигуни не справляються.
Отже, завдання: розробити легкий та міцний фюзеляж.
І прибрати з поверхні усе зайве, щоб зменшити опір повітря.
Це буде цілометалева конструкція без жодної дерев'яної деталі, що не має аналогів у світі.
Можна спитати?
Пане Хіраяма, прошу.
Це інженер з відділу виробництва, пан Хірояма.
Дуже приємно.
Він розповість про нові закрилки для фюзеляжу.
Я вважаю, що можливо збирати фюзеляжі потрібної міцності за допомогою металевих заклепок.
Про що це він?
Про опір повітря.
Заклепки вже застосовують в усьому світі.  Збиратимемо фюзеляжі повністю на заклепках.
— Запитання!— У мене теж є питання!
Маю сказати, це дуже цікаво.
Так надихаюче.
Пані Сатомі, вам лист.
Так, дякую.
Пане, дзвінок.
— Нехай передзвонять пізніше.— Але це терміново.
Алло? Вибач, що не дзвонив.
Так. Так.
Джіро! Милий!
Слава Богу. Тепер усе добре. Що б я робив, якби не знайшов тебе?
Як ти? Іти можеш?
Ходімо.
Я хотіла лише побачити тебе і назад.
Не їдь.
Житимемо тут.
— Яка красуня.— Мене звуть Наоко.
— То он ви яка, Наоко.— Джіро, це ти?
У нас до вас велике прохання.
Любий, хіба ти не згоден?
Кімнат вистарчить усім…
але щоб неодружений чоловік та жінка жили разом — такого я допустити не можу.
Ми негайно одружимось.
Пане Курокава, пані Курокава будьте нашими свідками.
Просто зараз?! Вночі?!
Любий, але ж це так романтично.
Наоко так хоробро втекла із санаторію.
Тато вже благословив нас. В санаторії я теж попередила.
Не відмовте.
Думай любий. А нам треба підготуватися.
Наоко, ходімо.
Не хвилюйся. Він у мене все життя такий.
Якщо вона справді тобі дорога ти маєш негайно повернути її в гори і бути поряд з нею.
Але тоді доведеться відмовитися від літаків. Я не зможу.
Зараз в тобі говорить не кохання, а егоїзм.
У нас із нею немає часу. Ми прийняли рішення.
Он воно як.
Гаразд. Все буде по справжньому.
Ідуть! Ідуть!
Вони тут.
Слухай! Ця юна, прекрасна, діва покинула все і прийшла сюди з-за гір, щоб зустріти свого коханого.
Чую тебе! Цей чоловік не має нічого.
Та якщо він любий тобі…
Він… коротко кажучи — хай заходить.
Нехай же наші закохані привітають одне одного.
Ти така гарна.
Пані Курокава, дякую.
Немає таких слів, щоб висловити всю вдячність за тепло, яке ви нам подарували.
Ми ніколи не забудемо вашої доброти.
Дівчинко, ми щасливі, що ти зустріла такого чоловіка як Джіро.
Ти згоден?
Так-так. Здоров'я молодим. Вітаю!
Дуже втомилася?
Мені здається, що все це уві сні. І кімната обертається.
Не хвилюйся. І спробуй заснути.
Іди до мене.
Але ти…
Іди.
І що я бачу? Брат як завжди спізнюється!
Зовсім забув, що ти маєш прийти.
Зрадник.
Вітаю тебе. Ти стала лікарем.
А я брата з одруженням. Найщиріші вітання.
Я приїхала подякувати сім'ї Курокава за все, що вони зробили для нас.
Ну і як вони?
Нарешті заснули.
— Ти бачила Наоко?— Так.
Брате, Наоко тепер зовсім сама. Що ти збираєшся робити? Не кидай її!
її хвороба значно гірша ніж ти сподіваєшся.
Хоч я й стажист, але навіть я це бачу.
Поглянь на її обличчя. Чи ти не помічаєш як вона його фарбує перед зустріччю з тобою?
Я її так люблю. Вона така хороша.
Невже нічого не можна вдіяти?
Гадаєш, немає сенсу повертати її в санаторій?
Немає.
Ми зараз живемо від секунди до секунди. Кожна з яких безцінна.
Добраніч. Дякую, чи приїхала.
А от і я.
— З поверненням.— Спи.
— Навіщо ти встала?— Сьогодні приходила Кайо.
Ми одразу так подружилися.
Я впевнена, що в неї попереду прекрасне майбутнє.
Наступного разу вона пообіцяла прийти до мене вже як лікар.
А ще твоя мама зшила для мене сорочку та халат.
Поглянь. Красиві й такі теплі.
Не надто яскраво?
Ні, добре.
Треба дещо обміркувати.
Кісточку макрелі?
Запам'ятала.
Якщо постаратися, можна зробити ще легше.
Присунься до мене ближче.
Дай руку.
Я дуже люблю дивитися на тебе коли ти працюєш.
Якби влаштували конкурс на володіння логарифмічною лінійкою однією рукою я б переміг.
Виходить, що кожна кісточка майже на 20 грамів легша.
Справді? Це ж чудово.
На тридцятьох ми виграємо пів кіло.
Прекрасно.
Пів кіло це більше ніж порція на двох.
Це ж кістки. Було б м'ясо — з'їв би й кілограм.
Ось тобі. А тепер засинай.
— Ти не підеш?— Ні, не піду.
Палити хочу. Можна я вийду?
Ні. Пали тут.
— Так не можна.— Можна.
Хонджьо, привіт!
Я подивлюся?
— Звісно. Як твій бомбардувальник?— Здаю.
Та це ж авангард якийсь. Ну ти даєш.
Це твої славнозвісні заклепки?
Доволі шершаво.
Я ще не закінчив конструкцію.
Так, ти молодець. Відключився від німців, а я все ще з ними воюю.
І все це кісточки макрелі? Оце так.
Джіро, дозволь я теж впроваджу заклепки і кришки для паливних баків?
Звісно.
Переробити?
Так, мені веліли переробити лише фюзеляж. А крила лишити як є.
Але ж там паливні баки?
Так, кілька пострілів і літак вибухає.
І я поки що не розумію, як його можна захистити від цього.
Японці раніше навіть не намагалися створити нормальний бомбардувальник.
Зараз треба зробити так, щоб з усіма кулеметами він скидав бомби й пролітав три тисячі кілометрів.
І з ким же ми будемо воювати?
З Китаєм, СРСР, Англією, Голландією, Америкою.
Тоді нам кінець.
Ми не зброярі. Ми просто хочемо робити гарні літаки.
Так.
Бувай. Відіспися нарешті.
Так. І ти теж.
Я додому.
На все добре.
Так.
Ти вже прийшов.
Я все зробив. Подивимося як він літає.
Ти молодець. Вітаю тебе.
Бики потягли його на аеродром.
Я, мабуть, застрягну там на кілька днів.
Ти так втомився.
Є трохи.
Він неодмінно полетить.
Так, звісно.
Без тебе я б нічого не зміг.
Я кохаю тебе, Джіро.
Наоко…
Скоро повернуся.
Щасти тобі.
Ти щось хотіла?
Пані Курокаво, сьогодні мені значно краще. Я хочу трохи прогулятися.
Іди. Але не надовго.
Дякую. Вибачте, у нас в кімнаті такий безлад. Я повернуся — приберу.
Гаразд. Іти погуляй.
До речі, сьогодні прийде Кайо. Ти рада?
Дуже. Ну, я піду.
Заходьте, прошу вас.
Що це?
Пані Курокава, вона залишила листи!  Цей мені.
Вона поїхала назад у гори. Я повинна її повернути.
Ні! Стій, не треба!
Нам не можна втручатися. Нехай вона сяде в свій поїзд.
Вона знає, що робить.  Щоб Джіро запам'ятав її такою.
Чудово! Я ніби знову закордоном.
Швидкість? Кажіть скільки!
Вибачте, ми перераховуємо!
Скільки, кажіть!
— 240 вузлів.— Двісті сорок!
— Неймовірно!— Оце літак.
Гей, Джіро.
Джіро!
Прекрасна машина. Дякую.
А, прийшов хлопчику з Японії.
Сеньйор Капроні…
Це поле, де ми вперше зустрілися, так?
Так, поле наших мрій.
Схоже на пекло.
Трохи є, але не зовсім.
І що ж ти зробив за ці десять років? Ти прожив їх із користю?
Я старався як міг.
І тому випустив свою країну з рук?
Дивися. Ось він — твій Зеро.
Як краса! Ти добре попрацював.
Але жоден не повернувся.
Коли є куди летіли не треба повертатися.
Літак це прекрасна мрія, що чекає коли її проковтне небо…
І тут на тебе дехто чекав.
Наока…
Так, вона чекала на тебе весь цей час.
Коханий, живи.
Живи…
От і заспокоїлась.
Неначе прекрасний вітер.
Дякую.
Та годі, годі.
Тобі час іти. Та час від часу заходь у гості у мене є хороше вино.
Присвячується: Джіро Хорікоші та Тацуо Хорі
Ролі озвучували:Хідеакі Анно та Міорі Такімото

Музика до заголовної теми: Юмі Арай та Джьо Хісайші
Субтитри набрано з озвучки, яка була в кінотеатрах у 2013 році.
Виконавчий продюсер: Коджі Хошіно
Продюсер: Тошіо Судзукі
Автор сценарію та режисер:Міядзакі Хаяо
Кінець
