- чи варто? - хмуриться листоноша
- Нічого, пішли вип'ємо. Я сам, брат, не п'ю , так тут нашому брату актору знижка, майже півціни- не хочешь, так все одно вип'єшь. Ходімо!
Приятелі підходять до буфету та випивають.
- Надивився я на ваши театри. Добрі , нічого сказати,. - бурчить благородний батько, посміхаясь. -Мерсі, не очікував. А щє столиця, центр мистецтва! Дивитись соромно.
-Був у Александрівці? - питає газетчик?
Благородний батько презирливо маше рукою та усміхається. Малиновий ніс його морщиться та видає уссіхнений звук.
- Був!- відповідає він як би неохоче
- і як? Подобається?
- Так будівля подобається. Зовні добрий театр, не буду сперечатись, але на рахунок самих акторів-вибач. Можливо вони гарні люди, генії, Дидероти, но з моєї точки зору вони для мистецтва вбивці і більш нічого. Якщоб моя воля я б їх з Пітербурга вислав. Хто над ними у вас головний?
