Та Варенуха з портфелем вибіг з кабінету.
Він спустився на нижній поверх, побачивши довжелезну чергу біля каси, дізнався в касира, що та за годину чекає аншлаг, тому що публіка прямо валом пішла, як тільки побачила додоткову афішу, наказав касиру загнути та не продавати тридцять найкращих місць у ложах та партері, вискочівши з каси, одразу ж на ходу відбився від назойливих контрамарочників і нирнув у свій кабінетик, щоб взяти кепку. У цей час затрескотів телефон.
— Так! - крикнув Варенуха.
— Іван Савелійович? - дізналася слухавка препротивни гнусавим голосом.
— Його немає в театрі! - крикнув був Варенуха, та слухавка одразу ж перебила:
— Не вдайте дурня, Іван Савелійович, а слухайте. Телеграмми ці нікуди не носіть і нікому не показуйте.
— Хто це каже? - взревів Варенуха, — припиніть, громадянин, ці штучки! Вас зараз же помітять! Ваш номер?
