Тактика автопояснення є способом упрозорення мовцем значення власного раніше спродукованого висловлення мовцем. оскільки їх іллокутивна сила спрямована на забезпечення коректного сприйняття слухачем раніше оприлюдненої інформації.
Автопояснення вводиться у дискурс одразу вслід за висловленням що на погляд його автора потребує уточнення.
В конструктивному плані зміст автопояснювального висловлення включає не лише уточнення значення окремого конституенту попереднього висловлення або упрозорення його іллокутивної сили але і спеціалізований сигнал на кшталт What I mean is, I mean", "What I want to say is , By this I mean , When I say … I mean.
Такі семантико-синтаксичні комплекси позбавлені смислового значення проте спрямовані на вирішення ряду важливих метакомунікативних завдань 1)привертання уваги до повідомлення 2) акцентування коректного значення 3) індикація налаштованості на мовленнєву кооперацію.
З психолінгвістичної точки зору коментар стосовно значення власних слів що не викликаний зовнішнім фактором слухача є наслідком самостійного усвідомлення мовцем факту неоднозначності висловлення тобто результатом рефлексії над власним мовленням.
Інакше кажучи неодмінною передумовою реалізації тактики автопояснення є наявність у мовця метамовної компетенції тобто здатність осмислювати та оцінювати сказане ним самим.
Цей уривок дискурсу є прикладом миттєвої оцінки Леонарда власного висловлення яка актуалізується в дискурсі у вигляді метакоментарю про неоднозначність лексичного включення dinner та поясненні значення яке він мав на увазі.
