- Так... Ну, йди.
Програвши два рублі, Фінкс згадує про гімназію і жахаєтьсяю
_ Батечки, це вже третя година! - вигукує він.  - ОдначеЮ довгенько ж я у вас засидівся. Прощавайте, побіжу!
- Пообідайте вже у мене, тоді йдіть, - говорить Ляшкевськийю. - Встигенте.
Фінкс лишаєься, але з умовою, що обід триватиме не довше за десять хвилин. Та пообідавши, він хвилин п'ять сидить на дивані і думає про стіну , що тріснула, потім рішуче кладе голову на подушку та заповнює кімнату пронизливим носовим свистом. Поки він спить, Ляшкевський, що не визнає обіднього сну, сидить біля віконця, дивиться на сплячого міщанина і бурчить:
- У, пся крев! І як оце ти не здохнеш від ліні! Ні праці, ні моральних чи розумових інетерсів, а одні лиш рослинні процеси... Гидота! Тьфу!
О шостій прокидається Фінкс.
- Пізно вже в гімназію, - говорить він та потягується. - Доведеться завтра сходити, а тепер... чи не відігратися? Нумо ще одну партію...
