Мер Бенкс лежав у ліжку практично весь, окрім вусів та ніг. Він видавав такі звуки, які б йшли від людини, котра гуляє в парку Сан Франциско.  Молодий чоловік стояв біля ліжка, тримаючи склянку води.

"Док", каже містер Мер, "Я жахливо хворий. Я помираю. Хіба нічого не можна зробити?"

"Містер Мер", кажу я, "Я не учень школи Лапіус. Я ніколи не вчився в медичному коледжі," кажу я, "Я просто прийшов як товариш по службі, щоб глянути чи я можу чимось допомогти."

"На мені стільки обов'язків", каже він. "Док (кашляє), це мій плимінник, містер Бідл. Він спробував полегшити мої неприємності, але нажаль безуспішно. О, Господи! Оу-оу-оу!!", вигукує він.
