Смішну історію прочитав у Алвіна Рота в книзі Хто отимає Що і Чому. Вона стосується сигналів - ще одного цікавого економічного терміну. Сигнали, яким можна довіряти - це велика рідкість. Сучасні засоби дозволяють людині, яка шукає роботу розіслати своє резюме в сотні місць. І якщо область роботи переповнена, офіси отримують на кожне місце велику кількість заявок. І, якщо ви не топ-роботодавець, виникає ризик марнування зусиль. Ви розглядаєте дві сотні резюме, вибираєте 10 кращих - а їх уже взяли в інші, більш престижні місця. Тому фірми намагаються придумати способи зрозуміти, чи дійсно цей кандидат хоче потрапити саме сюди, чи він просто подає "на всяк випадок". І в цьому напрямку виникло багато креативних ідей - наприклад корейські роботодавці призначають іспити і співбесіди (для студентів, що шукають роботу після випуску) на один час. Японці розробили систему "тренінгових семінарів", обов'язкових до участі, якщо ви хочете отримати роботу у їх концерні (щоб часу на інші уже не було). Але власне історія про Америку. Один зі способів зрозуміти мотивацію є вимога написати есе, чому ви хочете потрапити саме сюди. Оригінальність і якість цього есе має сигналізувати про бажання - чим більше часу витрачено, тим більше бажання. Одного разу до департаменту з computer science в Карнеги Мелон Універсіті (CMU) надійшов такий пристрастний лист, про те як людина хоче навчатись в CMU, що CMU має найкращий в світі департамент з комп'ютерних наук і т.д. Але остання фраза повністю зруйнувала все:
.
I will certainly attend CMU if adCMUted.
.
(для тих хто не розуміє англійську - він просто автозамінив MIT на CMU, але не прочитав власний лист і не помітив, що останнє слово має частино mit, яке теж було замінено)
