І Єгену Петровичу видавалось дивним і смішним, що він, досвідчений правознавець, який півжиття вправлявся в різноманітних припиненнях, застереженнях та карах, рішуче знітився і не знав, що сказати злопчику.

- Послухай, дай чесне слово, що ти більше не будеш палити, – сказав він.

– Че-есе слово! – заспівав Сергійко, сильно здавлюючи олівець та нагинаючись до малюнку. – Че-есне слово! От! От!

"А чи знає віг, що означає чесне слово? – спитав себе Биковський. – Ні, поганий з мене наставник! Якщо б хто-небудь з педагогів чи з наших суддівських заглянув зараз мені в голову, то назвав би мене ганчіркою, і мабуть запідрозрив в надмірному мудруванні... Але ж в школі та в суді всі ці канальські питання вирішуються значно простіше, аніж вдома; тут маєш справу з людбми, яких шалено любиш, а любов вимолива й ускладнює питання. Якби цей хлопчисько був не сином, а моїм учнем чи підсудним, я не лякався б так і мої думки не розбігались би!.."
