— Та на ньому люди є! — крикнув Торчаков. — Точно є! Мені Іван Степанич розповідав - на всіх планетах є люди, на сонці і на місяці!  Правда ... А може, вчені і брешуть, нечистий їх знає!  Стривай, ніяк кінь стоїть!  Так і є!

 На півдорозі до будинку, біля Кривої Балочки, Торчаков і його дружина побачили осідланого коня, який стояв нерухомо і нюхав землю. Біля дороги на купині сидів рудий козак і, зігнувшись, дивився собі в ноги.

 - Христос Воскрес!  - крикнув йому Максим.

  - Воістину воскрес, - відповів козак, не піднімаючи голови.

 - Куди їдеш?

  - Додому, на пільгу.

  - Навіщо ж тут сидиш?

  - Та так ... захворів ...  Нема сил їхати.

 - Що ж у тебе болить?

 - Все болить.

 - Хм ... от дідько!  У людей свято, а ти хворієш! Та ти б в село або на заїжджий їхав, а що так сидіти?
