Після того, як Майстер допив другу склянку, його очі зробилися живими та усвідомленими.
- От це вже інша справа -сказав Воланд, примружуючись, - тепер поговоримо. Хто Ви такий?
- Я тепер ніхто, - відповів Майстер, і посмішка викривила його рота.
- Звідки Ви щойно?
- З будинку скорботи. Я - психічнохворий, - відповів прибулець.
Цих слів Маргарита не витримала і знову заплакала. Згодом вона протерла очі і вскрикнула:
- Жахливі слова! Жахливі слова! Він Майстер, мессір, я Вас попереджаю про це. Вилікуйте його, він вартий того.
- Ви знаєте, з ким зараз спілкуєтеся, - спитав у прибулого Воланд, - у кого Ви знаходитеся?
- Знаю, - відповів Майстер, - моїм сусідом в божевільні був цей хлопчик, Іван Безхатній. Він розповів мені за Вас.
- А як же, а як же, - озвався Воланд, - я мав задоволення зустрітися з цим молодиком на Патріархових ставках. Він ледь мене самого не звів з розуму, доводячи, що мене немає! Але Ви ж вірите, що це дійсно я?
