Сью з інетересом визирнула у вікно. Що там можно порахувати ? Було видно тільки порожній і похмурий двір і задня стіна цегляного будинку метрів задвадцять. Дуже стара лоза, вузловата і гнила біля коріння повзла по стіні. Холодний подих осіні оголив лозу так що її гілки, майже голі, чіплялись за цекли.

"Що це, люба?" спитала Сью.

"Шість" сказав Джонсі, майже пошипки. "Вони падають швидше зараз. Три дні тому було майже сотня. Їх було дуже складно порахувати. Але зараз це просто. Щойно впав ще один. Лишилось лише пять."

"Що пять, люба? Скажи своїй Сьюді."
