Коли С'ю прокинулась від годинного сну наступного ранку вона знайшла Джонсі з тупо відкритими очима дивлячись на намальований зелений відтінок.
"Підтягни його; я хочу побачити", - пошепки наказала вона.
Але ось! після збиваючого дощу зта лютих поривів , що витримав живу ніч,  все-таки виділився на тлі цегляної стіни один лист плюща. це був останній на виноградній лозі. Тим не менше біля її темно зеленого стебла, із зазубреними краями, підфарбованими жовтим розчиненням і розпадом, він хоробро звисав із гілки на відстані двадцяти футів над землею.
"Це був останній"- сказав Джонсі." Я звичайно що впаде по серед ночі. Я чув вітри. Це впаде сьогодні і я помру одночасно."
