— Чай… чай пив, — вимовив він крізь сміх. — Го… горілку пив!

І зачав він розказувати довгу притчу про те, як він в корчмі з заїзними чумаками пив чий та горілку; і, розповідаючи, витягував з кишень сірники, четвертину табаку, баранки…

— Свіські сірники! — о! Пш-ш! — мовив він, палячи декілька сірників поспіль й закурюючи папірос. — Свіські, справжні! Глянь!

Ефрем позіхав й чухавсь, аж знічев'я його щось боляче вкусило, він підстрибнув, швидко підняв вгору сорочку й почав обмацувати голі груди; потім, переступаючи коло лавки, мов ведмідь, він перебрав й передививсь усе своє лахміття, подививсь під лаву, знову обмацав груди.

— Гроші зникли! — сказав він.

Пів хвилини Ефрем стояв непорушно, й тупо дивився на лавку, а потім знову почав глядіти.

— Пречиста Мати, гроші зникли! Чуєш? — звернувся він до Кузьми. — Гроші зникли!
