"Мій любий лікарю", дещо скуто сказав Найт. "Хочу вам нагадати, що я не гравець."

"Я прошу вибачення", відповів я. "Але я сумніваюся, що ви знайдете Джолнса."

Таксі зупинилося біля однієї з найкрасивіших резиденцій, розташованих на авеню. Перед будинком туди й сюди прогулювався чоловік з рудими вусами, а також зі значком детектива, що майорів на лацкані його пальта. Час від часу чоловік знімав вуса щоб витерти обличчя і тоді я одразу упізнавав риси великого нью-йоркського детектива. Джолнс пильно стежив за дверима та вікнами будинку.

"Ну що, лікарю," сказав Найт, що не міг стримати ноти тріумфу у своєму голосі, "ви бачили?"
