І було за що. Тут стояли шафи і скляні шафки з блискучими нікелевими інструментами. Були крісла незвичного складного пристрою, якісь пузаті лампи з сяючими ковпаками, безліч склянок, і газові пальники, і електричні дроти, і зовсім нікому не відомі пристрої.

в кабінеті за Іваном ховалися троє - дві жінки та один чоловік, всі в білому. Спершу, Івана відвели у куток, за столик, із зрозумілою метою дещо у нього випитати. Іван почав обдумувати становище. Перед ним було три шляхи. Надзвичайно приваблював перший: кинутися на ці лампи та хидромудрі речі, та всіх їх до чортової бабці перебити і таким чином продемонструвати свій протест за те, що він затриманий даремно. Але сьогоднішній Іван вже значною мірою відрізняється він Івана вчорашнього, і перший шлях здався йому сумнівною: що доброго, вони викарбуються в думках, що він буйний та божевільний. Тому перший шлях Іван відкинув. Був другий: негайно почати розповідь про консультанта та Понтії Пілаті. Але вчорашній досвід показав, що цій розповіді не вірять або розуміють його якось збочено. Тому Іван і від цього шляху відмовився, вирішив обрати третій: замкнутися в гордому мовчанні.
