Ми проводимо вдома, думаю, половину свого життя. Більшу частину цього часу — уві сні, проте оселя відіграє важливу роль для нашої самоідентифікації та почуття комфорту. Відразу варто сказати, що люди різні, тому вибір між життям у окремому будику чи в квартирі теж індивідуальний.

Народившись у місті, в багатоквартирному панельному мурашнику, я досі надаю перевагу життю в квартирі. Воно має низку переваг: це безпека, мінімум хатньої роботи та можливість жити в місті. Перша ніч в окремому будинку під час поїздки до бабусі завжди лякає — що це шуршить за вікном? може хтось ходить двором? якщо сюди проберуться злодії, сусіди можуть навіть не почути! У квартирі з сусідами поріч почуваєшся безпечніше. Другий аргумент за квартиру це хатня робота. Будинок потребує більше догляду та прибирання, які люблять лише дуже дивні люди. Лагодити ротікаючий дах, сапати бур'яни на клумбі, нести відповідальність за стан фасаду — простіше жити в квартирі. І, нарешті, можливість жити у місті майже завжди означає життя в квартирі. Окремий будинок це або дорого, або за містом. Жодне особисте барбекю й гамак у дворі не варті маринування в транспорті по дорозі на та з роботи.

Квартира має і недоліки: відсутність свого подвір'я та, можливо, тонкі стіни. Проте це і комьюніті мешканців, і можливість ефективніше організувати побут, це дешевше та достатньо для невеликих родин. Підозрюю, жителі приватних будинків думають зовсім інакше.
