Однією з основних ідей футуризму постає синтетичний твір, тобто той, який покликаний передавати зовсім різні відчуття, викликати у читача цілком нові емоції, синтез - це зовсім інша, нова реальність у n-вимірному просторі (скільки галузей знань і мистецтв поєднаєте, стільки й буде у вашому творі вимірів), які ви можете сприймати усіма рецепторами: слухом, зором, нюхом... Та все ж, чому такою революційною постає синтетичність?
По-перше, варто згадати політично-історичний контекст. Український футуризм виник й ширився у першій половині XX століття, тобто саме тоді коли було засновано СРСР, відомий факт, що союз - це та петля, яка зв’язує усе можливе критичне мислення й не дає йому вирватись, якщо до цього не докладати особливих зусиль. Тут поширеним є однобічний розвиток, вузькоспеціалізованість, яка заангажовує людину в одне єдина русло. Тобто, будь-який, навіть мінімальний крок, додаткове поле зацікавленості, ще одна спеціальність у дипломі стає тим виходом із зони комфорту, який змушував думати (чого так не бажала бачити серед народу верхівка влади, мислячі люди - не те, що їм потрібно). І власне однією з новацій футуристів, які були тими, що чудово руйнували кордони заангажованості, став синтез мистецтв, тобто поєднання різних видів мистецтва в одному творі, письменники створювали гнучку поезію, художники - живописні поеми, у синтезі ми бачимо саме цю різнобічність, мультикультурність. Важливим є те, що футуристи створили якісно нове художнє явище, яке не зводиться до суми складових її компонентів.
Власне приклади цього синтезу можна наводити досить очевидні: екранізований роман Леоніда Скрипника “Інтелігент”, котрий був теоретиком і практиком у фотографії, кінематографії, керував кінолабораторією одеської кінофабрики й увесь цей багаж знань дуже яскраво прочитується у вказаному оповіданні. Крім цього, прикладом може стати не такий вже очевидний варіант -  синтезія знавця морської справи й  справи літературної Гео Шкурупія  у новелі “Тисяча пройдисвітів”: використання термінів Норд-Ост, румби, шквал, шкіпер, абордаж, корма, боти, тіло письменник прирівнює до корабля, і, звичайно, садили моряка могли лише у трюм.
Врешті-решт, цікавим є те, що футуризм, як напрям спрямований у майбутнє тут дуже вдало вцілим, адже саме зараз ми спостерігаємо те, як синтезуюче мистецтво і наука цілком заполонили і замінили односторонність у даних галузях, й справді, те, що зародилось майже сотню років тому чудово працює у сучасному світі.
