Рівне гудіння машини що летить високо над землею вбаюкувало Маргариту, а луннее світло її ніжно зігрівало.
Закривши очі вона віддала лице вітру і думала з якоюсь гррустю про покинуий нею невідомий берег річки, яку як вона відчувала більш ніколи не побачить.
Після усього волшебства та чудес сьогоднішього вечора вона вжее догадувалася до кого саме в гості її везуть, але її це н лякало.
Надія та те, що їх вдаться там добитися повернення свого щастя зробила її безстрашною.
Проте довго мріяти про це в машині не довелось.
Чи то водій добрее знав свою справу, чи то машина була гарною, але незабаром Маргарита відкриши очі побачила над собою не лісову темряву проте мерехтяче море московських вогнів.
