Маргарита, хоч і не казала зовсім про п'ятий вимір, а балакав про нього сам Коров'єв, весело розсміялася, прослухавши оповідь про походження квартирного пронири.
Коров'єв же продовжував:
-- Але до справи, до справи, Маргарито Миколаївно.
Ви жінка вельми розумна і, звісно, вже здогадалися про те, хто наш господар.
Серце Маргарити стукнуло, й вона кивнула головою.
-- Ну, ось, ось, -- говорив Коров'єв, -- ми вороги усіляких недоказаностей та таємничостей.
Щороку месір дає один бал.
Він називається весіннім балом повного місяця або балом ста королів.
Народу! -- тут Коров'єв ухопився за щоку, неначе у нього заболів зуб, - одначе, я сподіваюсь, ви й самі в цьому переконаєтесь.
Отже: месір холостий, як ви, звісно, самі розумієте.
Але потрібна хазяйка, - Коров'єв розвів руками, - погодьтеся самі, без хазяйки...
Маргарита слухала Коров'єва й намагалася не промовити ані слова, під серцем в неї було холодно, надія на щастя запаморочила їй голову.
