Красуня секретар зойкнула і, ламаючи руки, вигукнула:

- Ви бачите? Бачите ?! Нема його! Немає! Поверніть його, поверніть!

Тут у двері кабінету хтось сунувся, зойкнув і вилетів геть. Бухгалтер відчув, що ноги його затремтіли, і сів на краєчок стільця, але не забув підняти портфель. Анна Річардовна стрибала навколо бухгалтера, терзала його піджак, і скрикувала:

- Я завжди, завжди зупиняла його, коли він лаявся! Ось і  до лаявся, - тут красуня підбігла до письмового столу і музичним ніжним голосом, трохи гугнявим після плачу, вигукнула:

- Прошу! де ви?

- Хто вам тут «Проша»? - поцікавився гордовито костюм, ще глибше завалюючись в кріслі.

- Чи не дізнається! Мене не дізнається! Ви розумієте? - заплаче секретар.

- Попрошу не плакали в кабінеті! - вже сердячись, сказав запальний костюм в смужку і рукавом підтягнув до себе свіжу пачку паперів, з явною метою поставити на них резолюцію.
