Другий короткий приплив сатанинського сміху оволодів молодою родичкою.
- Уже хто-хто, - відповіла вона сміючись, - а я вже смію торкнутися! - і другий раз пролунав сухий тріск парасольки, що відскочила від голови Аркадія Аполлоновича.
-Міліція! Узяти її! - таким страшним голосом прокричала дружина Семплеярова, що в багатьох похолоділи серця.
А тут іще кіт вискочив до рампи й раптом рявкнув на весь театр людським голосом:
-Сеанс завершено! Маестро! Уріжте марш!!
-Знавіснілий дирижер, не розуміючи, що робить, змахнув паличкою, і оркестр не заграв, і навіть не гримнув, і навіть не зашумів, а саме, за огидним висловом кота, урізав якийсь неймовірний, ні на що не схожий за своєю розв'язніалозрозумілі, але стю марш.
На мить здалося, що нібито чутні були колись, під південними зірками, у кафешантані, якісь молодецькі слова цього маршу:
