Затанцював Глухарев з поетесою Тамарою Півмісяць, затанцював Квант, затанцював Жуколов-романіст  з якоюсь кіноакторкою в жовтій сукні. Танцювали: Драгунський, Чердакчі, маленький Денискін з гігантською Штурман Джорджем, танцювала красуня архітекторка Сімейкіна-Гал, міцно охоплена невідомим в білих рогожних брюках. Танцювали свої і запрошені гості, московські і ті, що приїхали, письменник Іоганн з Кронштандта, якийсь Вітя Куфтик з Ростова, здається, режисер з ліловим лишаєм на всю щоку, танцювали найвидніші представники поетичного підрозділу МАССОЛІТу, тобто Павіанов, Богохульський, Сладкий, Шпичкін і Адельфіна Буздяк танцювали невідомої професії молоді люди в стрижці боксом, з підбитими ватою плечима, танцював якийсь дуже літній з бородою, в якій застрягла пір'їнка зеленої цибулі, танцювала ж ним літня дівчина, яку доїдало малокрів'я , в оранжевій шовковій пожмаканій сукенці.

Опливаючи потом, офіціанти несли над головами запітнілі кружки з пивом, хрипло і з ненавистю кричали:"Винен, громадянине!" Десь в рупорі голос командував: "Карський раз! Зубрик два! Фляки господарські!!" Тонкий голос вже не співав, а завивав: "Алілуйя!". Гуркіт золотих тарілок в джазі деколи покривав гуркіт посуду, яку судомийки по похилій площині спускали в кухню. Словом, пекло.
