- Вітаю, тато!  - сказав він м'яким голосом, лізучи до батька на коліна і швидко цілуючи його в шию.  - Ти мене кликав?

 - Дозвольте, дозвольте, Сергію Євгеновичу, - відповів прокурор, усуваючи його від себе.  - Перш ніж цілуватися, нам потрібно поговорити, і поговорити серйозно ... Я на тебе сердитий і більше тебе не люблю.  Так і знай, братику: я тебе не люблю, і ти мені не син ... Так.

Сергій пильно подивився на батька, потім перевів погляд на стіл і потиснув плечима.

 - Що ж я тобі зробив?  - запитав він у подиві, моргаючи очима.  - Я сьогодні у тебе в кабінеті жодного разу не був і нічого не чіпав.

- Зараз Наталя Семенівна скаржилася мені, що ти палиш ... Це правда?  Ти палиш?

 - Так, я раз палив ... Це вірно! ..

- Ось бачиш, ти ще й брешеш до того ж, - сказав прокурор, хмурячись й тим маскуючи свою посмішку.  - Наталя Семенівна два рази бачила, як ти палив.  Значить, ти викритий в трьох поганих вчинках: палиш, береш зі столу чужий тютюн і брешеш.  Три провини!
