Він відскочив від страху, бо сцена змінилася, і зараз він майже торкався ліжка - голого, не застеленого ліжка, на якому, під обшарпаним простирадлом, лежало щось прикрите, що хоч і було було сміттям, проголосило себе жахливою мовою.
Кімната була достатньо темною, занадто темною, щоб розгледіти її детально, хоча Скрудж оглянув її, підкоряючись таємному пориву, прагнучи дізнатися, що це за кімната. Бліде світло, піднімаючись у повітрі, падало прямо на ліжко, і на ньому, розграбоване, сумне, неспостережене, непомітне, недоглянуте, було тіло цього чоловіка.
Скрудж зирнув на Фантома. Його нерухома рука була спрямована до голови. Покриття було так недбано встановлено, що найменше підняття, рух пальця Скруджа відкрили би лице. Він подумав про це, відчув, як легко було б зробити це і прагнув цього, але не мав більше сили відкрити занавісу ніж відкинути привида з його сторони.
