— Це неминуче — сказав Заглоба — що знову піде на війну з Хмельницьким, але тільки якщо булава нашого князя не пройде, інакше то все піде...

— Скажіть, шановний пане, Скшетуському найважливішу річь — сказав мали лицарь, хитаючись обок коня.

— Правда — сказав Заглоба. — Я хотів одразу з тего почати, але ж ми не могли перевести подих. Нічого не знаєш, Яне, що сталось коли ти вийшов: що Богун є зараз в полоні у князя.

Скшетуський і Курцевічна були настільки вражені тією неочікованою звісткою, що не могли вимовити ані слова — тільки вона розкрила руки — і настала хвилина мовчання — тільки після того Скшетуський запитав:

— Як? Яким чином?

— На то воля божа, відповів Заглоба — нічого , окрім божої волі. Договір був вже складений і і ми виходили саме з цього здутого повітрям Збаража, а князь з кавалерією вибіг на ліве крило пільнувати щоб орда не напала на військо... мовляв то вони часто не дотримуються своїх домовленностей... І раптом зграя з трьохсот коней кинулася на князівську кавалерію.
