- Хлопці, які залишились, розвели дим, хотіли в набат вдарити, да видимо, розгнівався Ілля-пророк, церква була заперта, і дзвіницю всю димом охватило, так що й не дістанеш того набата... Вертаємось з поля, а церква, Боже мій, так і димиться - підступитись страшно!

Кузьма йшов поруч і слухав. Був він тверезий, але йшов, наче п'яний, махаючи руками, то збоку воза, то спереду...

- Ну а ти як? На роботу, чи що? - спитав він.

- Яка робота! За спасіння душі їздим, світ послав...

- То безкоштовно їздиш?

- А хто ж платитиме? Не по своїй волі їду, світ послав, та світ за мене й хліб прибере, і жито посіє, і обов'язки справить... Виходить, не задарма!

- А живеш чим?

- Христа заради.

- Мірило то в тебе світове?
