Вона випрямилась і поглянула на мене. Вперше з моменту знайомства я побачив як її обличчя кольору білих клавіш нового фортепіано залилось рум'янцем. Я пройшов повз неї, не зронивши ні слова. Вона дозволила зібраним квітам повільно випасти з її руки на траву.
- Я знала, що ти прийдеш, Джіме, - чітко мовила вона. - Батько не дозволив мені написати, але я знала, що прийдеш.
Що наштовхнуло на цю думку - мій вагон і команда були просто через річку.
Я часто дивувався, чи добре бути надто освіченим чоловіком, якщо не можеш використати це для себе. Якщо всі переваги цього дісталися іншим, то звідки воно походить?
