Ще Маргарита побачила на оголеній груді Воланда, на якій не було жодної волосини, жука на золотому ланцюжку, який був майстрено зроблений з темного каміння і мав якісь написи на спинці. Біля Воланда на ліжку, на важкому постаменті, стояв досить дивний, ніби живий і осяяний з одного боку сонцем глобус.

Декілька секунд була тиша. "Він вивчає мене", - подумала Маргарита і завдяки силі волі змогла стримати тремтіння у ногах.

Нарешті воланд почав говорити, він посміхнувся і від цього його очі засяяли ще більше:

- Вітаю вас, королево, і прошу вас вибачити мені за мій домашній одяг.

Голос у Воланда був настільки низький, що на деяких словах він хрипотів.

Воланд взяв з ліжка довгу шпагу, нахилився і порухав нею під ліжком, а потом сказав:

- Вилазь! Партія відміняється. До нас завітала гостя.
- В жодному випадку, - з тривогою свиснув по-суфлерськи над вухом Маргарити Коровйов.
