- Тітонько, прошу вас сісти! - крикнув господар.
Пам'ятаючи, що це означає, Тітка схопилася на стілець і сіла. Вона подивилася на господаря. Очі його, як завжди, дивилися серйозно і ласкаво, але обличчя, особливо рот і зуби, були понівечені широкою нерухомою посмішкою. Сам він реготав, стрибав, смикав плечима та удавав, що йому дуже весело в присутності тисяч облич. Тітка повірила його веселощам, раптом відчула всім своїм тілом, що на неї дивляться ці тисячі облич, підняла вгору свою лисячу морду і радісно завила.
- Ви, Тітонько, посидьте, - сказав їй господар, - а ми з дядьком потанцюємо Камаринського.
Федір Тимофійович в очікуванні, коли його змусять робити дурниці, стояв і байдуже поглядав на всі боки. Танцював він мляво, недбало, похмуро, і видно було по його рухам, по хвосту і по вусах, що він глибоко зневажав і натовп, і яскраве світло, і господаря, і себе... Протанцювавши своє, він позіхнув і сів.
