Фіолетова спина труснулася, але, більш за все, випадково, бо не міг же іноземець зрозуміти те, що говорили російською Коровйов і його знайомий.
- Короші? - сувого запитував фіолетовий покупець.
- Світова, - відповідав продавець, кокетливо ковиряючи гострим ножем під шкірою.
- Короші люблю, поганий - ні, - суворо говорив іноземець.
- А як же! - звеличено відповідав продавець.
Тут наші знайомі відійшли від іноземця з його лососиною до краю кондитерського прилавку.
- Спекотно сьогодні, - звернувся Коровйов до молоденької, червонощокої прлдавчині і не отримав від неї ніякої відповіді на це. - Скільки коштують мандарини? - поцікавився тоді у неї  Коровйов.
-Тридцять копійок за кілограм, - відповіла прлдавчиня.
- Все кусається, - засопівши, підмітив Коровйов, - ех, ех... - Він трохи ще подумав і запросив свого знайомого: - Їж, Бегемот.
Товстун взяв свій примус під пахву, заволодів верхнім мандарином у пірамід і, тут же зі шкоринкою з'ївши його, взявся за другий.
